Олена Тополя - Обеззброєна

Ти застав би мене обеззброєну
Без прикрас без думок без одягу
Голос ніжністю зафарбований
І заплутані надто коси
Тепла постіль ще не застелена
Тінь по шкірі проміння полоси
Тіло залпом пʼє ранок травʼяний
Ти б занурився в запах прянощів
Золотистих моїх локонів
В Запах стрімких гарячих дотиків
в їдкий запах нічної осені
Кожній родимці б назву вигадав
І дивився би мовчки голодно
В обеззброєну від бажання
Без прикрас без думок оголену
Я твоїми руками звʼязана
В них так солодко стало дихати
Їм віддатись не зобовʼязана
Та мої слабкості стали сильними
І волосся занадто сплутане
Й голос ніжністю зафарбований
Світла сонця по шкірі полоси
Ти застав би мене обеззброєну
Знаєш як серце пораниж
Якщо мене ти обманеш
Може я навіть загину
Раніше ніж кохати відвикну